Мені пощастило у житті - я бандурист. Самовираження, творіння звуків на унікальному інструменті, прилучення студентів до магії бандурного передзвону - велика радість для мене. Але в усій цій ідилії є і несонячні моменти.


Тримання важкої бандури (близько 10 кг.) не дуже приємна штука. Я багато років працюю над розслабленням м"язового апарату. Велику увагу приділяю вільності плечей, кистей при роботі зі своїми студентами. І завжди це була якась недороблена, недосконала вільність.


З одного боку треба максимально розслабити м"язовий апарат. З іншого - ти у цей час статично тримаєш 10-кг конструкцію. Усі бандуристи, які щодня проводять за інструментом хоч кілька годин, знають, що таке біль у спині.


Як бандуристи зазвичай вирішують цю проблему: притуляють бандуру до стіни, фортепіано, підставляють стільчик. Усі ці зусилля трохи полегшують симптоматику, але не лікують проблеми: вагу інструмента і неприроднє навантаження на хребет.


Така несправедливість мене розлютила і я придумав пристрій, який вирішує усі ці проблеми. Я виготовив першу стійку і перевірив її роботу на численних концертах, записах, репетиціях. Моя розробка пішла у люди і тепер у багатьох бандуристів стійка - повсякденний елемент роботи як тюнер, ключ або штучні нігті.


Коли моя дитина пішла до музичної школи вчитися грати на бандурі, я адаптував стійку для найменших діток. Більше немає потреби тримати важкий інструмент на колінах. Бандура сама міцно стоїть на потрібній висоті. Зріст дитини і модель стільця тепер не мають значення.


Якщо хтось вважає, що стійка це занадто незвично і революційно - пригадайте :

• Ще 15 років тому часто казали: "Навіщо пучкова механіка, це ж дорого! Крім того це ж втручання у бандуру, яка робилася на фабриці ". Зараз більшість концертних бандур оснащено пучковою механікою.
  
  

• Колись казали: "Навіщо купувати тюнер, ми на слух усе життя налаштовували! " (я свій перший тюнер придбав за 585 грн - це було більше 100$). Зараз важко собі уявити побут бандуриста без тюнера.
  
  

• Коли я до армії викладав бандуру у школі мистецтв, старша колега, яка викладала поруч зі мною, казала: "Штучні нігті - це зло, я все життя грала без нігтів, об"їздила багато країн і учням своїм не дозволю вдягати на пальці ці штуки." Зараз життя бандуриста без нігтів неможливе.
  
  

Іван Ткаленко

бандурист, викладач, конструктор