ІВАН ТКАЛЕНКО
"Бандуристи чудові, але є два нюанси"
Частина перша. Скиглення.

Бандуристи - чудові, веселі, позитивні люди. Друга у біді не залишать, нагодують, нотами поділяться і т.ін. Але інколи серед усієї цієї ідилії пробиваються дві досить вагомі проблеми: скиглення і пишання. Ці явища дуже масштабні. Вони настільки гальмують наш розвиток, наш репертуар і наші заробітки, що я не можу це не означити якось.

Скиглення і пишання пустили дуже міцне коріння у нашій свідомості. Засвідчую як багаторічний учасник бандурної індустрії. Бандурне ремесло багато у чому народилося з цих явищ і тільки від нас залежить - зупинимося ми у своєму розвитку чи будемо рухатися далі. Отже.
Скиглення
У бандуристів\кобзарів минувщини скиглення було важливою частиною бізнес-моделі. Через цілком об"єктивні причини - незрячість. Крім духовних та світських пісень у їхньому репертуарі існував цілий жанр творів, у яких прослідковуємо модель краудфандингу.

"Ви мені грошей, а я за вас помолюся". "Як Господь покриває дерево корою, а рибу лускою, птицю пір"ям. Так і у вас є нагода трошки уподобитися Господові і дати мені полотна на сорочку, щоб прикрити мою наготу". Такі твори називали "просьба", "прошеніє" або "запрос".

І коли кобзар заходив до хати, то спершу читав свій реп про тяжку долю незрячого, мовляв, "мені світ Божий не виден, як кленовим листочком закритий..", а далі вже йшла безпосередньо концертна програма. У кінці програми було передбачено подяку "благодарєніє" за отриману пожертву.

Я зараз свідомо трохи спрощую, хто бажає грунтовно ознайомитися - докладно описано у праці Володимира Кушпета тут http://bit.ly/2aiKfRm сторінка 197, або тут http://litopys.org.ua/rizne/star10....

Слід зазначити, що модель краудфандингу дуже вдячна, дозволяє втілювати важливі проекти, зокрема підтримувати тих, хто потребує допомоги. Інтернет зробив можливим легко долучитися до великої кількості благих справ.

Теперішні бандуристи великою мірою успадкували цю бізнес-модель, забувши, що вони зрячі - "Нас триста літ катували, ставили на коліна, держава зобов"язана підтримувати національну культуру. Слухачі зобов"язані слухати наш смур, ходити на наші концерти."

"Бандури\механіки нам зобов"язані розробляти, виготовляти. Фірма Yamaha повинна налагодити випуск електробандур" (і таке я чув). Описується ще десяток причин, чому людина не хоче йти на будівництво, кидати лопатою щебінь.

Скарга - це, у першу чергу, небажання брати відповідальність за своє життя. Перекладання відповідальності на державу, батьків, родину, обставини. Що цікаво, обставини зазвичай чесно об"єктивні. Є речі, які справді не дають (заважають) робити. Якщо сказати: оце мені насправді заважає - це буде зазвичай свята правда. Бандуристи ж бо дуже чесні люди.


Мій досвід
Усе, що я роблю, що мені вдалося зробити - результат роботи з цим "неможливо". З цими дійсно непереборними обставинами.
Хто не знає - я придумав свою модель електробандури Electric Bandura, відтестував її і зараз вона стрімко поширюється світом. Все більше бандуристів замовляють її у нашій майстерні Майстерня вправних бандуристів. Електробандура відповідає на їхні творчі запити, допомагає їм творити і заробляти гроші.

Ця теперішня модель є десятим чи дванадцятим варіантом електробандури, які я розробив. І якби я покинув на сьомій чи дев"ятій спробі - нічого б не відбулося. А перешкоди були такими самими об"єктивними. Колеги-бандуристи ставилися скептично (деякі вороже), технологій придатних для озвучення багатострунних інструментів не було (а такої як у мене немає і зараз, ця методика насправді досить прогресивна), грошей не було, часу вільного не було (малі діти\дитячі хвороби\спав по три години на добу), необхідні деталі не виробляють в Україні, та ще купа причин.
І якби я зупинився хоч на якійсь із цих перешкод - нічого б не вийшло.
Технологія у мене виробилася проста: якщо уперся у щось неможливе, нереальне\фантастичне - зціплюй зуби і зроби це реальністю. Якщо не вийшло - нарікай тільки на себе, недостатньо приділив уваги, любові чи банальна неорганізованість.

Про державу взагалі виходить цікаво. Коли людина каже, що держава повинна підтримувати її, я пропоную уважно подивитися на зображення політиків. Подивись уважно на благочесні обличчя Шуфрича, Поплавського чи будь-якого іншого Луценка. І дай чесну відповідь на просте питання.

Ти насправді вважаєш, що ці люди будуть перейматся долею твого інструменту? Платними концертами, механікою, кілками чи репертуаром бандуриста. Ти серйозно так вважаєш? Ти правда доручив своє життя цим достойним людям?

Якщо людина щиро так вважає - це значить, що вона живе у якомусь казковому світі ельфів та гобітів і тоді виникають побоювання чи зможе вона самостійно без сторонньої допомоги розрахуватися у магазині за капусту. Якщо людина не може знайти собі притомного репертуару, я б побоявся доручати їй помити машину. Це безвідповідальність найвищого рівня.


Висновок
Ти граєш на тій бандурі, якої ти вартий. Змінити цінності бандури зазвичай не можна, у ній вже закладено технічні характеристики. Але можна змінити твою цінність як музиканта. Шляхом навчання, опановування новими навичками, новими прийомами гри. Цікавим репертуаром, який захочуть слухати люди і купувати квитки на твої концерти. Ключове слово "захочуть". Захочуть радо віддати свої гроші, щоб прилучитися до твоєї магії. Якщо з магії тільки скиглення - покупців буде небагато і вони будуть якісь стрьомні.
Чи ти сам робитимеш свою долю, знаходитимеш час для свого ремесла чи так і чекатимеш?
Тут можемо прослідкувати цікавий факт. Я ніколи не чув, щоб хтось казав "мені немає часу мацать дівок". Я теж ніколи не чув, щоб хтось скаржився, мовляв, "держава повинна розробити методику як правильно розстібати на дівчині спідницю. Це ж плюндрування слави наших дідів-козаків. Ганьба!" Не чув ніколи. Якось обходяться усі без такого необхідного знання, вивчають самотужки.
Отже, не скигли, а вчись.
Треба репертуар - напиши або зроби перекладення, треба електробандура - зроби сам або замов у нас у Майстерня вправних бандуристів. Скаржишся, що держава не підтримує культуру - зроби таку культуру, яка б підтримувала державу.

Наприклад, покійна Сезарія Евора жила у республіці Кабо-Верде і податки, які вона платила із своїх заробітків складали велику частину бюджету цієї країни. Роби щось для пенсіонерів чи інвалідів, а не прирівнюй себе до пенсіонерів і не претендуй на їхнє становище, на їхні бюджетні гроші.
Усі на сім світі - і царята і старчата - © у однакових умовах. Усі мають 24 години на добу. Просто один витрачає ці години на скарги і чекання поки йому зроблять добробут. Інший - робить цей добробут.
Роби свій добробут, а ми тобі допоможемо.
Сподіваюся, вам стануть у нагоді ці поради, долучайтеся до наших спільнот :

"Ліга Вправних Бандуристів" - https://www.facebook.com/groups/416797635345212/
"Майстерня Вправних Бандуристів" - https://www.facebook.com/banduramaster/?fref=ts

Якщо ви думаєте, що комусь може бути корисний цей допис - поширте йому на стіну
або надішліть у приватному повідомленні.
Іван Ткаленко
викладач, бандурист, конструктор


This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website