У бандуристів\кобзарів минувщини скиглення було важливою частиною бізнес-моделі. Через цілком об"єктивні причини - незрячість. Крім духовних та світських пісень у їхньому репертуарі існував цілий жанр творів, у яких прослідковуємо модель краудфандингу.
"Ви мені грошей, а я за вас помолюся". "Як Господь покриває дерево корою, а рибу лускою, птицю пір"ям. Так і у вас є нагода трошки уподобитися Господові і дати мені полотна на сорочку, щоб прикрити мою наготу". Такі твори називали "просьба", "прошеніє" або "запрос".
І коли кобзар заходив до хати, то спершу читав свій реп про тяжку долю незрячого, мовляв, "мені світ Божий не виден, як кленовим листочком закритий..", а далі вже йшла безпосередньо концертна програма. У кінці програми було передбачено подяку "благодарєніє" за отриману пожертву.
Я зараз свідомо трохи спрощую, хто бажає грунтовно ознайомитися - докладно описано у праці Володимира Кушпета тут
http://bit.ly/2aiKfRm сторінка 197, або тут
http://litopys.org.ua/rizne/star10.... Слід зазначити, що модель краудфандингу дуже вдячна, дозволяє втілювати важливі проекти, зокрема підтримувати тих, хто потребує допомоги. Інтернет зробив можливим легко долучитися до великої кількості благих справ.
Теперішні бандуристи великою мірою успадкували цю бізнес-модель, забувши, що вони зрячі - "Нас триста літ катували, ставили на коліна, держава зобов"язана підтримувати національну культуру. Слухачі зобов"язані слухати наш смур, ходити на наші концерти."
"Бандури\механіки нам зобов"язані розробляти, виготовляти. Фірма Yamaha повинна налагодити випуск електробандур" (і таке я чув). Описується ще десяток причин, чому людина не хоче йти на будівництво, кидати лопатою щебінь.
Скарга - це, у першу чергу, небажання брати відповідальність за своє життя. Перекладання відповідальності на державу, батьків, родину, обставини. Що цікаво, обставини зазвичай чесно об"єктивні. Є речі, які справді не дають (заважають) робити. Якщо сказати: оце мені насправді заважає - це буде зазвичай свята правда. Бандуристи ж бо дуже чесні люди.