іван ткаленко
"Бандуристи чудові, але є два нюанси"
Частина друга. Пишання.
"Професійні пишателі (пишаки)"
Друга проблема з цього циклу - пишання.
Друга проблема з цього циклу - пишання.
Пишання - це зазвичай паразитування на якихось явищах, до яких ти не маєш анінайменшого стосунку. Це проста і зрозуміла поведінка людини. Це насправді зручно - прилучитися, доторкнутися до чогось вагомого, високого, красивого. Не встаючи з дивану. Завжди приємно сказати: батько Гершвіна з Одеси. Хоча ні до Гершвіна ні до Одеси той, хто каже, здебільшого, не дотичний.
Пишання героями - це підміна свого життя, життям якихось незнайомих людей.
Пишання козаками, гайдамаками, Марусею Богуславкою схоже на пишання ельфами, орками, Зеною (Королевою Воїнів) та іншими персонажами.
Пишання історією - це взагалі сміх. Історія це ж не об'єктивний опис подій. Це оповідання з життя якихось чуваків, які вирішували свої соціально-побутові проблеми. Тому дуже велика ймовірність того, що факти, про які співає нарід і возвеличує у віках, будуть або брехня або переслідування чиїхось бізнес-інтересів.
Варто поглянути на кілька років назад і вже не зрозуміти де брехня, а де правда. Тож очікувати, що пісня, якій триста років, буде об'єктивним джерелом інформації - весело, але недалекоглядно. Хмельницький, чи який інший Сагайдачний займалися тим, що робили свій добробут. І кожен з нас теж цим займається.
Подивімося на сьогоднішніх депутатів. Гадаю тут немає несвідомих юних людей, які думають, що депутати дбають про нього, про народ. Депутат дбає про свою родину. Хмельницький так само дбав про свою родину.
Пишання кобзарями - лицарями духу теж досить небезпечна штука. Кобзар у давнину це був інтерфейс взаємодії селянина із зовнішнім світом. Як катехизис у простій формі пояснює, що саме має на увазі Святе Письмо, так і кобзар зрозумілою мовою доносив події зовнішнього світу. А також події, які відбулися задовго до нього (біблейська чи історична тематика).
Тобто кобзарське ремесло мало виключно прикладну функцію. З появою друкованих видань, а потім дротових\бездротових способів передачі даних, кобзар перейшов у розряд концертних працівників. Як оце ми з вами тут. Тому пишання кобзарями подібне до пишання принтером чи USB-хабом.
Для ознайомлення з темою дуже рекомендую працю Володимира Кушпета "Старцівство. Мандрівні співці-музиканти в Україні (XIX – поч. XX ст.)"
http://bit.ly/2aiKfRm
Пишання героями - це підміна свого життя, життям якихось незнайомих людей.
Пишання козаками, гайдамаками, Марусею Богуславкою схоже на пишання ельфами, орками, Зеною (Королевою Воїнів) та іншими персонажами.
Пишання історією - це взагалі сміх. Історія це ж не об'єктивний опис подій. Це оповідання з життя якихось чуваків, які вирішували свої соціально-побутові проблеми. Тому дуже велика ймовірність того, що факти, про які співає нарід і возвеличує у віках, будуть або брехня або переслідування чиїхось бізнес-інтересів.
Варто поглянути на кілька років назад і вже не зрозуміти де брехня, а де правда. Тож очікувати, що пісня, якій триста років, буде об'єктивним джерелом інформації - весело, але недалекоглядно. Хмельницький, чи який інший Сагайдачний займалися тим, що робили свій добробут. І кожен з нас теж цим займається.
Подивімося на сьогоднішніх депутатів. Гадаю тут немає несвідомих юних людей, які думають, що депутати дбають про нього, про народ. Депутат дбає про свою родину. Хмельницький так само дбав про свою родину.
Пишання кобзарями - лицарями духу теж досить небезпечна штука. Кобзар у давнину це був інтерфейс взаємодії селянина із зовнішнім світом. Як катехизис у простій формі пояснює, що саме має на увазі Святе Письмо, так і кобзар зрозумілою мовою доносив події зовнішнього світу. А також події, які відбулися задовго до нього (біблейська чи історична тематика).
Тобто кобзарське ремесло мало виключно прикладну функцію. З появою друкованих видань, а потім дротових\бездротових способів передачі даних, кобзар перейшов у розряд концертних працівників. Як оце ми з вами тут. Тому пишання кобзарями подібне до пишання принтером чи USB-хабом.
Для ознайомлення з темою дуже рекомендую працю Володимира Кушпета "Старцівство. Мандрівні співці-музиканти в Україні (XIX – поч. XX ст.)"
http://bit.ly/2aiKfRm
Я склав коротенький перелік речей, якими не варто, а якими навпаки варто пишатися. Перелік приблизний і не прив'язаний до конкретних осіб.
Отже.
Отже.
Пишатися не варто:
Мовою солов"їною, канарейчаною, воронячою і взагалі будь-якою пташиною. Мовою сурдоперекладу, мовою Кобзаря, Каменяра, Зоотехніка чи інших фахівців народного господарства.
Мовою Python, чи іншою мовою програмування крім тих випадків, коли ти її сам написав. Якщо написав свою мову програмування, тоді вже пишайся по повній програмі.
Пишатися не треба: вербою, калиною, малиною, ожиною, деревієм, гірчаком звичайним, шиверекією подільською. І взагалі рослинами. Ні хрестоцвітими ні пасльоновими. Ніякими.
Писанкою, або іншими розмальованими яйцями живих істот. Крім тих випадків, коли яйця твої, а пишання і вихваляння своїх яєць є частиною бізнес-моделі.
Вишиванкою, шароварами, гунею, плахтою, кунтушем. Рушником чи іншою галантереєю.
Хмельницьким, Сірком, Білком та будь-яким іншим Бровком. Шевченком, Петренком, Луценком,тощо.
Про пишання дорослими чоловіками які ганяють шкіряну кульку я не писатиму, щоб не скривдити чиїхось релігійних переконань. Те ж стосується привселюдного товчіння облич.
Пишатись варто :
Пишатися можна тільки собою. Тут пишання має функцію подяки за зроблену роботу, використані можливості. Коли всі йшли пити пиво, а ти вчив гармонію наприклад. Хвали себе за це.
Пишатися треба, якщо поганий настрій, а ти не накричав на жінку. Або вона на тебе накричала, а ти змовчав і не нагарчав у відповідь, хоча й хотів і добре вмієш.
Пишатися собою треба якщо ти написав і видав наприклад збірник етюдів для бандури.
Якщо твої студенти випустившись всеодно приходять, діляться своїми успіхами, радяться з проблемами. Значить ти знайшов ключ до їх серця - пишайся, це важливо.
Записав свій вокально-інструментальний альбом при мінусових висхідних даних. При повному неуявленні як це робити.
Якщо ти з неможливого зробив можливе.
Висновок
Пишатися собою необхідно тоді, коли чогось важливого, значного не було на світі, а ти його зробив.
Пишатися не треба тим, до чого ти не доклав серця, розуму, рук.
Пишатися собою необхідно тоді, коли чогось важливого, значного не було на світі, а ти його зробив.
Пишатися не треба тим, до чого ти не доклав серця, розуму, рук.
Сподіваюся, вам стануть у нагоді ці поради, долучайтеся до наших спільнот :
"Ліга Вправних Бандуристів" - https://www.facebook.com/groups/416797635345212/
"Майстерня Вправних Бандуристів" - https://www.facebook.com/banduramaster/?fref=ts
Якщо ви думаєте, що комусь може бути корисний цей допис - поширте йому на стіну
або надішліть у приватному повідомленні.
"Ліга Вправних Бандуристів" - https://www.facebook.com/groups/416797635345212/
"Майстерня Вправних Бандуристів" - https://www.facebook.com/banduramaster/?fref=ts
Якщо ви думаєте, що комусь може бути корисний цей допис - поширте йому на стіну
або надішліть у приватному повідомленні.
Іван Ткаленко
викладач, бандурист, конструктор
викладач, бандурист, конструктор
