Як отримати на концерті хороший бандурний звук, навіть якщо ти дятел у звукорежисурі

Іван Ткаленко

-||-

- Как прошел твой последний концерт?

- Честно говоря - хреново.

-Ты не приукрашивай! Говори как есть!

(з народних джерел)

Кожен бандурист стикався з проблемою концертного визвучення свого інструменту. Коли звук на концерті поганий. Ти сидиш місяцями на базі (у класі), відточуєш найтонші штрихи і нюанси. Вигадуєш сценічний образ, рухи і взагалі штани. Приходиш на концерт. Ставлять якийсь мікрофон. Так звучить годівничка для птахів, якщо на неї натягнути струни. Басів не чути. Або взагалі забули увімкнути бандуру.

Це типова картина із зіркового життя середньостатистичного українського бандуриста.

"Нас триста років нищили. Держава не підтримує національне мистецтво. Скільки вже буде тривати це свавілля!" Так зазвичай реагує бандурист на поганий звук. Вдома після концерту. Я багато разів бачив такі ситуації і маю кілька спостережень, якими вважаю за необхідне поділитися.

Головний продукт музиканта

Звук - це головний і єдиний продукт, який виробляє музикант. Це фінальний результат життєдіяльності музиканта. При доброму звуці слухач може не звернути увагу на недосконалий концертний костюм чи непродуманий мейкап. Але при поганому звуці ніякі стрази на стегнах не врятують.

Хто ж робить нам звук? На кому лежить відповідальність за те, що чує наш слухач? Таких служб є дві і вони однаково важливі для успіху концерту.

Перша служба - музикант. Виходить на сцену з добре налаштованою, відрегульованою бандурою.

Друга служба - звукорежисер, який у залі робить звукову картину виступу.

Ці дві служби є рівноцінними співавторами музичного продукту. Тому, якщо ми вчимося контролювати тільки першу службу (наше виконання), а при цьому не будемо вивчати другу складову (спілкування із звукорежисером), то ми граємо у лотерею. Звук на концерті може бути хорошим або дуже хорошим, а також поганим і дуже поганим.

Причини поганого звуку:

Бандурист сподівається, що Господь до нього буде милосердний і йому трапиться фаховий звукорежисер, який любить і знає бандурне мистецтво. Насправді ж, Господь просто справедливий.

Бандурист думає, що якщо по логіці у цьому місці pianissimo, то звукорежисер теж зробить pianissimo. Дуже ненадійна річ. У звукорежисера може бути своя логіка, дуже аргументована і науково вивірена, але радикально інша від бандуристової.

Бандурист щиро вважає, що я - народний співець і взагалі не зобов"язаний втручатися у всі ці ваші дроти та іншу прозу життя. Я творю своє безсмертне мистецтво, а там хоч трава не рости.

Бандурист не вміє чітко висловити свої вимоги\побажання фахівцю по звуку. Незнання елементарних параметрів звуку. Частотні характеристики, панорама, компресія, просторова обробка звуку.

Це від небажання брати відповідальність за своє життя. Недостатня самооцінка, самоповага. Я бува трохи утровано позиціоную свій інструмент. Знаходячись поруч з найвідомішими музикантами країни можу дозволити собі жарти на кшталт: "не всім же Господь дав кебети грать на бандурі, комусь же треба грати на басу, комусь мести вулицю. Не комплексуй, всяка праця почесна." Це звучить трохи нахабно але переконливо. Від такого позиціонування ні у кого не виникає думки несерйозно ставитися до моєї діяльності.

Звукорежисер не хоче напружуватися. Або просто некомпетентний. У нього може взагалі спеціальність "оператор котельних установок". А тут він тому, що його тітка - директор будинку культури.

Від кого залежить звук на концерті?

Звукорежисер - це той, за допомогою кого ви транслюєте у світ своє уявлення про мистецтво. Щоб він вірно протранслював вашу картину світу, йому необхідно у зрозумілій формі цю картину змалювати, а він вже буде пробувати ії відтворити.

Коли ми з Konstantin Nazarenko зводили альбом Мова Сонця , я приходив і казав: "отут хочу бас, як у пісні Waiting For The Sun, гурту "the Doors". Ми разом слухали і думали як застосувати це бачення мене\автора у даному творі.

Найкраще - мати свого звукорежисера, який добре знає ваші вимоги по звуку, ваш репертуар, знає у якій пісні, у якому куплеті додати чи забрати якихось параметрів. Також знає ваші уподобання по моніторингу.

Що робити, якщо ви приїхали на концертний майданчик без свого звукорежисера

читати інструкцію

Висновки

Відповідальність за хороший\поганий звук на концерті лежить на обох - і на виконавцеві і на звукорежисерові. Але виконавець несе більше збитків від поганого звуку. Зневіра, зниження самооцінки. У слухачів взагалі може скластися враження, що виконавець не вміє грати.

Вимоги по звуку мають бути заготовлені ще з дому. Безпорадність та невпевненість навпаки треба залишити вдома.

Максимально ретельно проговорювати перед виступом свої вимоги із звукорежисером заходу.

Шукати способи (фінансові, моральні, адміністративні) наймати свого звукорежисера, запрошувати його на репетиції, обговорювати з ним концепцію вашого звучання. Радитись як реально можна відтворити ваші творчі ідеї у концертних умовах. Струшувати з нього пилючку і годувати смаколиками.

Сподіваюся, вам стануть у нагоді ці поради, долучайтеся до наших спільнот :

"Ліга Вправних Бандуристів" - https://www.facebook.com/groups/416797635345212/
"Майстерня Вправних Бандуристів" - https://www.facebook.com/banduramaster/?fref=ts

Якщо ви думаєте, що комусь може бути корисний цей допис - поширте йому на стіну
або надішліть у приватному повідомленні.

Іван Ткаленко
викладач, бандурист, конструктор